ПУТІВНИК ДЛЯ БАТЬКІВ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ

Скачать
putivnik_dlja_bat_kiv.pdf
Adobe Acrobat документ 2.4 MB


Соціально-психологічний супровід дітей із особливими освітніми потребами умовах загальноосвітнього навчального закладу

Не можна вимагати від дитини неможливого

– до певного рівня і певного кола знань

різні діти йдуть по різному

В.Сухомлинський

 

                   Важливим показником розвитку суспільства є гуманне, турботливе й милосердне ставлення до дітей із особливими потребами, які не мають змоги вести повноцінне життя.

                 Прийнявши Декларацію про політику, принципи і практичну діяльність у сфері освіти осіб із особливими потребами (Саламанка, Іспанія, 1994 р., ЮНЕСКО), усі країни світу постали перед проблемою удосконалення системи навчання, виховання та соціальної адаптації дітей із порушенням психофізичного розвитку, бо саме їх, аби уникнути словесної дискримінації, стали називати такими, що мають особливі освітні потреби.

            Виходячи з практики роботи, діти із затримкою психічного розвитку та легкою розумовою відсталістю становлять найчисельнішу групу серед тих, які потребують спеціальної допомоги у процесі навчання та соціальної адаптації. Вони значною мірою визначають контингент учнів, особливо початкової школи, які стійко не встигають. Для початку необхідно визначити саме поняття, зміст, типологію, причини, залежність цих вад психофізичного розвитку від соціальних умов.

                Сьогодні педагогічна громадськість чи не найбільше обговорює проблему інтеграції дітей із порушенням психофізичного розвитку в єдину освітню систему загальноосвітньої школи.

                  Процес інтеграції буде вважатися повноцінним, якщо забезпечуватиме три умови:

  • навчання кожної дитини відповідно до її особливих освітніх потреб і потенціального розвитку;
  • можливість дитини відвідувати навчальний заклад, живучи в сім’ї, а батькам – виховувати власну дитину;
  • розширення кола спілкування дитини з особливостями психофізичного розвитку та підвищення якості її соціальної адаптації.

               Реалізація цих умов потребує зламу стереотипів та оволодіння новими формами роботи всіма учасниками педагогічного процесу.

             Інтеграція дітей названої категорії у загальноосвітньому навчальному закладі потребує від працівників психологічної служби реалізації багатьох завдань. Так, до обстеження дитини у консультації психолог:

  • вивчає особливості пізнавальної діяльності дитини;
  • відображає необхідну інформацію у психолого-педагогічній характеристиці дитини. 

               Практичний психолог або соціальний педагог:

  • сприяє рішенню батьків, за допомогою переконливих аргументів, відвідати психолого-медико-педагогічну консультацію;
  • при необхідності допомагає у підготовці відповідних документів. 

               Після обстеження дитини у консультації та визначення програми її навчання психолог на діагностичному етапі вивчає:

  • домінуючий емоційний стан;
  • встановлення неадекватних емоційних виявів, мотивацій до навчальної та трудової діяльності, ставлення до успіхів, невдач, труднощів;
  • виявлення рівня емпатії, ступеня самостійності, працездатності, типу комунікативності;
  • простеження динаміки психічного розвитку.

            За результатами діагностики, відповідно до виявлених проблем у розвитку пізнавальної діяльності, спілкуванні та розвитку особистості будується корекційна робота з дитиною. Етап корекції передбачає:

  • розвиток та корекцію пізнавальних процесів, формування їх довільності;
  • корекцію самооцінки як важливої рушійної сили формування особистості;
  • корекцію емоційних порушень та патологічних рис характеру;
  • запобігання психічним перевантаженням;
  • профілактика шкільної дезадаптації;
  • розвиток емоційної лабільності;
  • корекція міжособистісних взаємин у дитячому колективі;
  • корекція взаємин «учитель — учень»;
  • розвиток комунікативних якостей, позитивної соціальної комунікації;
  • стимуляцію особистісного зростання.

                 В ході корекційної роботи обов’язковим є:

  • діагностика динаміки розвитку дитини під впливом відповідного корекційного навчання;
  • обговорення з педагогом та батьками труднощів, що виникають у процесі навчання, накреслення шляхів їх вирішення.

              Залежно від змісту і поставлених завдань корекційно-розвивальна робота може бути груповою чи індивідуальною, проте це завжди психологічна робота, і вона не може зводитися до виконання функцій педагога.

               Важливу роль у роботі з дітьми відіграє і соціальний педагог, який сприяє соціальній адаптації дитини в загальній системі соціальних відносин та взаємодій виконуючи такі завдання:

  • формування позитивного ставлення до себе;
  • оптимізацію спілкування з однолітками, педагогами;
  • заохочення до виявлення особистих пізнавальних інтересів дитини, її самостійності;
  • допомога у професійному самовизначенні.

                  Реалізувати ці завдання можна шляхом розширення сфери соціальних контактів дітей із особливими освітніми потребами а саме:

  • сприяти відвідуванню та посильній участі цих дітей у шкільних святах, концертах, виставках, конкурсах дитячої творчості та інші;
  • залучення волонтерів до роботи з особливими дітьми;

               У результаті цього діти долучаються до всіх соціальних систем, структур, соціальних зв’язків, беруть активну участь в основних сферах життя і діяльності суспільства, готуються до повноцінного дорослого життя, самореалізації та розкриття як особистості.

                Найдосконаліша інтеграція дітей з особливими освітніми потребами в загальноосвітній школі не знімає проблеми психологічної роботи з батьками. Мета такої роботи насамперед полягає в тому, щоб допомогти їм прийняти реальні освітні потреби дитини і залучити їх до співпраці в її навчанні. Все це неможливо здійснити без вивчення психологічних особливостей батьків дітей з порушенням психофізичного розвитку для того, щоб зрозуміти мотиви їхньої поведінки, їхні тривоги, а часто й агресивність.

                  Практика показує, що батьки всіх категорій потребують допомоги як практичного психолога, так і соціального педагога у таких питаннях:

  • вирішення конфліктних ситуацій, які виникають між батьками і педагогами;
  • корекція ставлення всіх членів сім’ї до дитини з особливими потребами;
  • підвищення психолого-педагогічної культури батьків;
  • допомога у створенні громадських організацій сімей, які мають дітей із особливими потребами, активна участь у їхній діяльності;
  • сприяння в наданні матеріальної та побутової допомоги сім’ї, яка має дитину з особливими потребами.

                Отже, усі напрямки роботи з дитячим і педагогічним колективом, а також із батьками в умовах інтегрованого навчання дітей, із особливими освітніми потребами в загальноосвітній школі потребують розширення знань і практичних навичок соціальних педагогів, практичних психологів та педагогів.

Спеціаліст, який працює з дітьми з порушеннями інтелектуального розвитку насамперед повинен пам’ятати:

1.         У кожній дитині закладені можливості і здібності, які необхідно розкрити, підтримувати і розвивати.

2.         Кожна дитина є унікальною особистістю.

3.         Порушення інтелектуального розвитку - це порушення у сфері розуміння. Несприятливе оточення перетворює це на недолік, значить, це проблема оточення, а не хворого.

4.         Дитина з порушенням інтелекту зростає і дорослішає, її життєвий цикл такий самий, як у інших людей.

5.         Дитина з порушенням інтелектуального розвитку має можливість прожити хороше і різноманітне життя. Давайте надамо їй цю можливість!