Січко

Наталія 

Михайлівна

Завдання школи - навчити жити. Ми повинні виховати людину, здатну створити своє особисте життя.

                                                                                                                                  П.Блонський

Реабілітаційний процес в закладі включає медичну, фізичну, психолого-педагогічну, соціально-побутову реабілітацію згідно комплексної програми індивідуально-корекційного медико–психолого-педагогічного супроводу дитини з важкими вадами розвитку в акмеологічному освітньо–реабілітаційному просторі. Реабілітація в центрі носить комплексний характер і забезпечується психолого-педагогічними, соціально-побутовими, медичними (лікувально-профілактичними), фізичними заходами.

Фізична реабілітація передбачає фізкультурно-реабілітаційні заходи засобами використання спеціального корекційного обладнання, спеціальну лікувальну фізкультуру.

Документація фахівця з фізичної реабілітації визначена за напрямками:

1. Діагностичний:

·        ООРФ – оцінка основних рухових функцій;

·        визначення  моторного віку, рівень розвитку рухових функцій, проблемних сфер;

·        визначення реабілітаційного діагнозу;

·        визначення методів реабілітаційного втручання;

·        формування реабілітаційної програми;

2. Таблиця сформованості навичок самообслуговування.

3. Журнал обліку відвідувань занять з фізичної реабілітації вихованцями ;

4. План-конспект занять з кінезотерапії для вихованців;

5. Комплекси вправ з ЛФК при різних нозологіях;

8. Список дітей закладу, які підлягають індивідуальним та малогруповим заняттям з фізичної реабілітації, затверджуються наказом директора школи з вказівкою діагнозу захворювання.

Одними з основних умов і факторів, які сприяють гармонійному розвитку дитини з порушеннями моторного розвитку в закладі є систематичне, щоденне та довготривале запровадження занять з фізичної реабілітації  та лікувальної фізичної культури.

Фізична реабілітація передбачає застосування з лікувальною і профілактичною метою фізичних вправ і природних факторів у комплексному процесі формування, відновлення здоров'я, фізичного стану та працездатності  дітей з особливими потребами.

Вчитель-реабілітолог впродовж навчального року здійснює комплексну допомогу вихованцям закладу, впливаючи на моторну сферу та фізичний розвиток дітей, у яких порушена функція опорно-рухового апарату. Сприяє максимально можливому розвитку (фізичному, моторному, психічному тощо) дитини з особливими освітніми потребами, підтримують та відновлюють втрачені або послаблені рухові функції та працездатність організму впродовж навчання у закладі.

Свою діяльність Наталя Михайлівна спрямувала на опанування дитиною знань та навичок, необхідних для її незалежного проживання в соціальному середовищі: усвідомлення дитиною своїх можливостей та обмежень, соціальних ролей, уміння здійснювати самообслуговування. Тобто, на розвиток ще несформованих певних функцій і навичок. У цьому випадку доречно застосовувати таке поняття як абілітація.

Метою роботи реабілітолога у закладі є сприяти формуванню правильних рухових стереотипів на всіх етапах розвитку дитини з особливими потребами. Під час індивідуальних занять з дітьми  працює над формуванням навичок самообслуговування, основних рухових функцій дітей відповідно до онтогенетичного розвитку, сприяють  створенню відповідних умов для розвитку дитини в домашньому середовищі, стимулює  розвиток  реакцій випростовування та рівноваги. Спрямовує зусилля на пригнічення впливу патологічних процесів та нормалізацію м'язового тонусу дітей з особливими потребами.

На початку навчального року вчитель-реабілітолог обстежує дітей з розладами опорно-рухового апарату з метою виявлення рухових дисфункцій та визначення рухового потенціалу дітей, визначення функціональних порушень та обмежень, оцінюють великі моторні функції, оцінюють ступінь порушення функцій та життєдіяльності, рівень мотивації до відновлення, визначають спрямованість особистості. Педагог вивчає рівень самодогляду і самообслуговування, архітектурні бар'єри довкілля, вдома чи у навчальному закладі, потребу у допоміжних, пристосувальних, підтримуючих і захисних засобах. Ретельно, з усвідомленням відповідальності визначає реабілітаційний діагноз кожної дитини з порушенням опорно-рухового апарату, прогноз і засоби  корекційного впливу.

На основі обстеження складають для кожної дитини Індивідуально-сімейну програму розвитку дитини на навчальний рік. Вчитель-реабілітолог з програмою ознайомлює батьків та організовують про тісну співпрацю з ними.

Індивідуально-сімейна програма розвитку дитини реалізовується шляхом: застосування фізичних вправ різного спрямування, механотерапії, гідротерапії, призначення і застосування допоміжних засобів і обладнання, проведення навчання та інструктажу дитини та її батьків, вчителів, вихователів дошкільних груп, вихователів ГПД. Виконання індивідуального плану фізичної реабілітації дитини здійснюється вчителем-реабілітологом у тісній співпраці з іншими спеціалістами закладу: медичними працівниками, вчителями-логопедами, практичним психологом, класними керівниками, вихователями. Контроль за фізичним станом дітей з ДЦП здійснюється вчителем-реабілітологом два рази на рік або індивідуально, згідно з динамікою змін їхнього стану. Проводиться визначення об’єктивних та суб’єктивних причин відсутності позитивної динаміки та корекція Індивідуально-сімейної програми  розвитку дитини при потребі.

Здійснюється вчителем-реабілітологом і оцінювання моторної сфери

за допомогою Оцінки основних рухових функцій (ООРФ) - стандартизованого способу  спостереження, призначеного для оцінки змін основних рухових функцій протягом часу у дітей із затримкою розвитку рухових функцій.

Важливим аспектом діагностування моторної сфери дітей з особливими поребами є оцінювання рівня навичок самообслуговування. Оцінювання рівня самообслуговування вчителем-реабілітологом проводиться за допомогою карти «Загальна оцінка основних видів та навичок самообслуговування». Педагог обстежує можливості дитини самостійно одягатися-роздягатися, її поведінки під час харчування, в туалеті, вміння покликати, за потреби, дорослого на допомогу тощо. Провівши обстеження, вчитель–реабілітолог визначає основні завдання реабілітаційного втручання: зміцнення загального здоров'я дитини, розвиток її основних рухових функцій та навичок самообслуговування, формування альтернативного переміщення, навчання використовувати допоміжні засоби переміщення, профілактика вторинних ускладнень основного захворювання (деформації кінцівок, хребта, гіподинамічні пневмонії, бронхіти тощо), формування мотивації до здорового способу життя, самостійні заняття спортом чи фізичними вправами.

Вчителем-реабілітологом до кожної дитини підібрані індивідуальні реабілітаційні комплекси в залежності від тяжкості, форми захворювання, когнітивного розвитку. Шляхи реалізації реабілітаційного втручання залежать від індивідуальних можливостей та потреб дитини. Основна форма проведення занять – індивідуальна та малогрупова. Заняття передбачають роботу вчителя-реабілітолога в безпосередньому контакті з дитиною та практичним  навчанням батьків. Заняття проводяться щоденно за умови перебування дитини в закладі.

Заняття проводяться в кабінеті реабілітації. Вправи підбираються педагогом  індивідуально для кожної дитини залежно від  її фізичного стану, що дозволяє домогтися покращення  функціонування опорно-рухового апарату та покращення її психоемоційного стану.

Накази і листи МОН України:

-         Наказ МОН від 21.07.2003   486 «Про систему організації фізкультурно-оздоровчої та спортивної роботи в дошкільних, загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах України»;

-         Наказ МОН від 02.08.2005. № 458 «Про затвердження Положення про організацію фізичного виховання і масового спорту в дошкільних, загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах України»; 

-         Наказ МОН України від 01.06.2010 № 521 «Про затвердження Правил безпеки під час проведення занять з фізичної культури і спорту в  загальноосвітніх навчальних закладах»;

-         Наказ Міністерства охорони здоров’я України; Міністерства освіти і науки України від 20.07.2009. №518,674 «Про забезпечення медико-педагогічного контролю за фізичним вихованням учнів у загальноосвітніх навчальних закладах»;

-         Лист МОН від 20.03.2009. №1/9-182 «Щодо особливостей застосування контрольних навчальних нормативів і вимог з фізичної культури у загальноосвітніх навчальних закладах»;

-         Постанова ГДСЛ України від 14.08.2001 №63 «Державні санітарні правила і норми влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСанпіН 5.5.2.008-01»;

-         Перелік типових навчально-наочних посібників та обладнання з фізичної культури (наказ МОН України від 30.05.2003 р. № 340 Про нормативи забезпеченості навчальних закладів необхідним переліком фізкультурно-спортивного інвентарю та обладнання);

-         Інструктивно-методичний лист МОН щодо вивчення фізичної культури в 2014/2015 начальному році.

Навчальні програми:

-         Програма для підготовчого, 1-4 класів  спеціальної загальноосвітньої школи для дітей із затримкою психічного розвитку з предмету: «Фізична культура». Програма рекомендована учителям і вихователям загальноосвітніх шкіл, спеціальних дитячих закладів, шкіл-інтернатів МОН України.

-         Програма для підготовчого, 1-4 класів спеціальних загальноосвітніх закладів для розумово відсталих дітей. (Рекомендовано МОН України, Інститутом спеціальної педагогіки НАПН України, 2014р.).

Для покращення психічного стану та соціальної адаптації дітей-інвалідів функціонує сенсорна кімната, для  розвитку рухової активності, покращення фізичного стану облаштовано спортивний майданчик та ігрові комплекси.

Щоденно проводиться вітамінотерапія, сокотерапія, фітотерапія.

У закладі здійснюється медико-педагогічний контроль за фізичним вихованням, спрямований  на оптимізацію, безпеку та ефективність фізичної культури. Він входить до обов’язкових функцій педагогічних працівників навчального закладу і відбувається відповідно до наказу Міністерства охорони здоров’я України та Міністерства освіти і науки України від 20.07.2009№ 518, 674«Про забезпечення медико-педагогічного контролю за фізичним вихованням учнів».

Педагог використовує поряд з традиційними і нетрадиційні форми і методи навчання, зокрема, впровадження елементів ритмічної гімнастики, ритмічних вправ, спортивного танцю, особливих дихальних вправ, вправ для розвитку сили і гнучкості.